У грудні 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про академічну доброчесність», який вперше задає єдині правила для всієї системи освіти та науки: від школи до університетів, дисертаційних рад і грантових конкурсів.
Для науковців це не просто «ще один закон». Він формалізує те, про що роками писали у рекомендаціях COPE і етичних кодексах університетів: хто такий автор, що вважається порушенням, і які наслідки має недоброчесна поведінка.
Один з ключових блоків закону — відчуження авторства та купівля/продаж авторства або співавторства. Саме ця практика останніми роками стала масовою в українському академічному середовищі — від «місця у монографії за внесок» до куплених статей у фахових журналах.
Що таке «відчуження авторства» за законом
Закон вводить окрему статтю про відчуження авторства. Під ним розуміється ситуація, коли:
- академічний твір (або його частина) створюється одним автором,
- а оприлюднюється під іменем іншої особи як автора.
Тобто, коли:
- купують готову роботу (статтю, дисертацію, кваліфікаційну працю) і подають її під своїм ім’ям;
- купують «місце в списку авторів», хоча реальної участі в дослідженні не було;
- переписують авторство вже опублікованої роботи на іншу особу.
Окремо закон описує створення творів на замовлення і посередництво у таких послугах — це класичний ринок «написання статей/дисертацій під ключ».
Таким чином, у правовому полі з’являється пряма відповідь: купівля авторства = порушення академічної доброчесності.
Які наслідки для дослідників та викладачів
Закон встановлює перелік порушень академічної доброчесності, куди входять:
- відчуження авторства;
- академічний плагіат та самоплагіат;
- фабрикація та фальсифікація даних;
- несамостійне виконання завдань;
- недоброчесна робота з результатами, згенерованими ШІ;
- інші форми недоброчесності.
За відчуження авторства закон передбачає жорсткі санкції:
- для здобувачів освіти — відрахування, позбавлення стипендії, пільг;
- для викладачів і науковців — дисциплінарні стягнення аж до звільнення з посади;
- для закладів — інституційні заходи, що можуть впливати на акредитацію та фінансування.
Важливий момент: відсутність судового рішення не блокує застосування академічних санкцій. Університет або наукова установа має право розглянути факт порушення на своєму рівні.
Типові «ситуації ризику» для українських науковців
Як це виглядає в реальному житті? Якщо говорити відверто, значна частина українських дослідників уже стикалася з такими практиками:
- Покупка місця в колективній монографії або статті.
Коли «за внесок» вас додають у список авторів без фактичної роботи над текстом чи дослідженням. - «Гостьове» авторство для керівництва або колег.
Автора додають «з поваги», за посаду чи за формальну консультацію, а не за реальний науковий внесок. - Ринок готових статей у Scopus/WoS.
Коли пропонують: «є готова стаття, можна додати вас як другого/третього автора».
Після набуття чинності закону такі схеми переходять з «сірої зони» у чітко окреслене правопорушення. І відповідальність нестиме не тільки той, хто «продає місце», а й той, хто купує.
Що це означає для особистої репутації науковця
Юридичні ризики — це лише верхівка айсберга. Для дослідника наслідки можуть бути ще болючішими:
- підрив довіри з боку колег, експертних рад, журі грантових та конкурсних програм;
- ризик втрати наукового ступеня або звання, якщо порушення буде пов’язане з дисертаційною роботою;
- довгострокові наслідки для кар’єри, особливо в міжнародних проєктах, де перевірка репутації має велике значення.
Інакше кажучи, «куплене» авторство може здаватися швидким рішенням для атестації чи конкурсу, але в умовах нового закону це — довгострокова загроза для кар’єри і статусу.
Як працювати з авторством чесно
У фокусі закону — не тільки заборони, а й прозорі правила. Безпечна стратегія для науковця:
- Визначати авторство через реальний внесок.
Автор — це той, хто брав участь у постановці проблеми, дизайнi дослідження, зборі й аналізі даних, написанні чи суттєвому доопрацюванні тексту. - Розмежовувати авторство та подяки.
Особи, які допомагали організаційно або виконували технічні завдання, можуть бути зазначені в acknowledgements, але не як співавтори. - Уникати будь-яких “місць у статтях”.
Навіть якщо журнал іноземний, а угода відбувається «між своїми», для закону це не має значення. - Фіксувати внесок кожного автора.
Авторські декларації (contribution statement) — не просто формальність, а інструмент захисту себе і колег.
Яку роль тут може відіграти submission-agent
Закон не забороняє легальні сервісні послуги: мовне редагування, структурну редактуру, переклад, підбір журналів, технічну підготовку рукопису, комунікацію з редакцією тощо. Забороняється саме продаж авторства і написання робіт «під ключ».
Саме в цьому полі працює E-Science Space як submission-agent:
- не створює «анонімних» текстів замість дослідника;
- не продає місця в статтях і не домовляється про фіктивне співавторство;
- допомагає довести реальне дослідження до чесної публікації: від структурування рукопису і мовної вичитки до підбору журналу й технічного супроводу подачі.
У результаті автор:
- зберігає повний контроль над змістом і результатами дослідження;
- отримує професійний супровід на складних етапах (формальні вимоги журналів, рецензування, відповіді рецензентам);
- мінімізує ризики порушення закону і шкоди для репутації.
Новий закон про академічну доброчесність — це сигнал, що «сірі» практики більше не є нормою. Куплене авторство, фіктивне співавторство, «роботи під ключ» — тепер не просто етична проблема, а юридично визначене порушення з конкретними санкціями.
Для українських науковців це водночас виклик і можливість:
- відмовитися від небезпечних компромісів;
- будувати публікаційну стратегію на чесних дослідженнях;
- використовувати легальні інструменти підтримки там, де потрібна допомога з формою, а не зі змістом.
E-Science Space поділяє логіку цих змін. Ми прагнемо, щоб наукова діяльність в Україні розвивалася на прозорих, зрозумілих правилах, а публікації українських дослідників викликали довіру як в Україні, так і за кордоном. Навіть якщо нові вимоги виглядають жорсткими, у довгій перспективі вони працюють на тих, хто робить реальну науку.
Наша роль — не обійти правила, а допомогти науковцям адаптуватися до нових стандартів, спланувати публікації й пройти складні технічні етапи без ризику для репутації. Так, щоб українська наука вигравала від змін, а не гинула через них.