Цей Scopus зламався, несіть новий: хто контролює наукову репутацію світу?
На перший погляд, Scopus здається ідеальним місцем для амбіційних науковців, які прагнуть визнання. Величезна база даних, престижні журнали, авторитетний індекс. Але що ховається за цією блискучою обгорткою? Хижацькі журнали, комерційні інтереси, корупція і навіть політичні інтриги. Scopus все частіше потрапляє в скандали, які ставлять під сумнів його репутацію. Ми вирішили розібратися, чи не час нести “новий Scopus”?
Велика наукова машина, яка дає збої
Scopus – це глобальна база даних наукових публікацій, яку цитують університети, дослідники, грантові організації та навіть уряди. У світі, де наукова репутація – це валюта, доступ до Scopus означає міжнародне визнання. Але, як і будь-яка монополія, ця система далека від ідеальної.
Порушення академічної доброчесності
Scopus пишається своїми стандартами, але це не заважає “хижим” журналам проникати у базу. Журнали, які приймають усе, що їм надсилають, якщо за це заплатити. Журнали, які не перевіряють дані, а лише імітують рецензування. Чи бачили ви журнал, який за рік опублікував сотні, абр навіть тисячі статей? Такі видання існують, і вони ще й активно індексуються у Scopus.
"Мій колега подав статтю у видання, яке було в Scopus. Через рік цей журнал виключили через порушення стандартів. Але репутацію колеги вже було підірвано.“
А що відбувається із журналами, які потрапляють у “Radar”? Їх виключають лише після ретельного розслідування, але процес займає місяці, а то й роки. За цей час журнали встигають “обілетити” сотні авторів, які навіть не підозрюють про ризик.
Хижі журнали: хто на кого полює?
Хижі журнали стали однією з найгостріших проблем сучасної науки. Вони не просто паразитують на бажанні дослідників публікуватися у престижних виданнях, а й активно підривають довіру до науки як такої. Як вони працюють? Чому Scopus час від часу індексує такі видання? І як науковцям уникнути пасток цих «хижацьких» структур?
Хижі журнали – це видання, які ставлять за мету не поширення якісної науки, а отримання прибутку за рахунок авторів. Їхня модель побудована на тому, щоб створювати видимість легітимності, пропонуючи:
- Швидке прийняття статей. У деяких випадках рішення про публікацію ухвалюється протягом декількох днів, що просто неможливо для якісного рецензування.
- Низькі вимоги до якості дослідження. Багато статей, опублікованих у хижих журналах, не проходять належного рецензування або мають серйозні наукові помилки.
- “Престижність”. Багато таких видань використовують схожі назви до існуючих авторитетних журналів, вводячи вчених в оману.
Чому хижі журнали потрапляють у Scopus?
Scopus заявляє, що має ретельний процес відбору журналів, але хижі журнали час від часу все ж таки проникають у базу. Причини цього можуть бути такими:
Швидке зростання. Деякі журнали на початку своєї діяльності демонструють обнадійливу якість, але після потрапляння до Scopus змінюють політику і переходять до “хижацької” моделі. Або навіть перепродують журнал третім особам, які хочуть заробити на науці.
Недосконалий моніторинг. Хоча Scopus використовує інструмент Radar для перевірки, він не завжди вчасно виявляє порушення. За місяць журнал може опублікувати 500 статей, а в Scopus це помітять через декілька місяців. Коли вже статті будуть індексовані.
Легітимізація через конференції. Деякі хижі журнали пов’язані з конференціями, які співпрацюють із Scopus і через них забезпечують публікацію матеріалів.
Реальні кейси хижих журналів у Scopus
1. Журнал, який був виключений через масове прийняття статей
Журнал ResMilitaris (зірка 2023) опублікував понад 1 000 статей за один рік, багато з яких мали значні наукові недоліки. Згодом журнал виключили зі Scopus, але не раніше, ніж він встиг “порадувати” авторів, які шукали швидкої публікації.
2. Фальшиві журнали, які імітують справжні
Journal of Business and Economics Review створив собі репутацію, імітуючи назву авторитетного журналу. Він використовував схожий дизайн і навіть списки вигаданих редакторів. Проте після викриття журнал було виключено з бази, а його автори втратили можливість використовувати свої публікації.
3. Конференції-хижаки
Конференції, які співпрацюють із хижими журналами, є окремою проблемою. Наприклад, псевдонаукові конференції в Південній Азії часто обіцяють публікацію в журналах Scopus, але в результаті статті потрапляють до “хижих” видань, які незабаром виключаються з бази.
Здається, навіть немає сенсу пояснювати чому це небезпечно для світової науки. Але в «марафоні» успіху вчені використовують всі методи. Легальні та нелегальні. Про наслідки ми подумаємо потім, але вже буде пізно.
Чому це небезпечно для науки з боку НБД?
- Підрив довіри. Коли в базі Scopus з’являються хижі журнали, це ставить під сумнів її надійність як інструмента оцінки наукової діяльності.
- Шкода репутації авторів. Науковці, які випадково публікують свої роботи в таких журналах, стикаються з проблемами: відмовою у грантах, втратою довіри з боку колег.
- Розмивання меж між якістю та кількістю. Хижі журнали сприяють поширенню псевдонаукових досліджень, які спотворюють наукову картину.
Корупція у науці: скільки коштує престиж?
А тепер давайте поговоримо про корупцію. Чи думали ви, що місце у “хорошому” журналі можна купити? Це реальність. Деякі журнали ведуть подвійні списки – один для рецензованих статей, інший для “оплачених”. Це проблема не лише Scopus, а й усього наукового середовища. Але коли Scopus додає такі журнали до своєї бази, він стає частиною проблеми.
Якби ми не хотіли, щоб світ був рожевим, та всі притримувались правил наукової доброчесності. Та, реалії приносять до нашої редакції зовсім інші «кейси».
За роки співпраці з науковцями, ми чули безліч історій корумпованих журналів та видавництв. Найцікавішими варто поділитися :
1. Два списки: один для “обраних”, інший для “платників”
У багатьох журналах, особливо в регіонах із низькою регуляцією, працює подвійна система:
Список 1: Статті, що проходять реальне рецензування.
Список 2: Статті, які приймаються автоматично після оплати.
Ціна за публікацію може варіюватися від кількох сотень до кількох тисяч доларів. Наприклад, деякі журнали пропонують “пакети”, які гарантують публікацію незалежно від якості дослідження.
2. Оплата за “прискорене рецензування”
Деякі видання вводять спеціальний “прискорений” сервіс для авторів, які хочуть опублікуватися швидко. У реальності це означає, що процес рецензування просто ігнорується, і стаття одразу йде у друк.
3. Конференції як прикриття
Часто журнали працюють у тандемі з конференціями, які пропонують публікації у Scopus у рамках участі. Автору достатньо лише сплатити за участь, а його стаття автоматично потрапляє до випуску журналу без жодного рецензування.
4. «Опублікуємо вашу роботу, але додамо своїх співавторів»
Тут і пояснювати нічого. Ви працюєте над статтею місяцями, проходите всі етапи публікації, щоб потім на сайті побачити 5 незнайомих імен біля вашого в розділі «автори».
5. Спец випуски з гостьовим редактором
Навіть в провідних виданнях, таких як Elsevier MDPI останні пару років гриміли скандали зі спец випусками. Коли гостьовий редактор, не просто брав статті до друку, а саме по домовленості зі своїми колегами, аспірантами і тп. Коли саме видання не було в курсі того, що відбувається на рівні редактора, а роботи вже були опубліковані в авторитетному виданні, та не мали жодної наукової цінності.
6. Маніпуляція метриками цитування
Деякі журнали стимулюють авторів або навіть примушують їх цитувати статті, опубліковані раніше у цьому ж виданні, щоб підвищити індекс цитування журналу. Ця практика відома як “Citation Stacking” або “Forced Citations”.
7. Публікація “фейкових” або замовних статей
Деякі журнали погоджуються публікувати статті, які не відповідають науковим стандартам, якщо автор або організація, що фінансує статтю, пропонує значну фінансову винагороду. У таких випадках:
Дані можуть бути повністю вигаданими або зміненими для просування певного продукту чи ідеї. Рецензування не проводиться взагалі.
8. Продаж позицій у редакційній раді
Деякі журнали надають місця в редакційних радах “псевдонауковцям” за оплату. Це дозволяє людям, які не мають належної кваліфікації, впливати на публікаційну політику журналу.
Політика у базі Scopus
І ось ми дійшли до найцікавішого. Scopus гордо заявляє про свою нейтральність. Але як пояснити, що російські журнали, попри санкції, все ще індексуються у базі? Журнал National Psychological Journal, видання Московського державного університету, продовжує займати свої позиції у Scopus (і це тільки один приклад, а таких сотні). Чи це не мовчазне толерування агресора? Особливо, коли серед статей можна найти перли у вигляді «необхідність СВО та економічний розвиток»…..Тим часом українські журнали часто виключаються через технічні “невідповідності”.
Російські журнали в Scopus: мовчазне толерування чи бізнес-інтереси?
Scopus продовжує індексувати низку російських журналів, попри війну в Україні та заклики багатьох міжнародних організацій припинити співпрацю з країною-агресором. Наприклад:
- National Psychological Journal, який видається Московським державним університетом, залишається у базі й активно публікує матеріали.
- Eposovedenie — ще один російський журнал, доданий до Scopus у 2024 році, що свідчить про продовження співпраці.
Ці факти підривають репутацію Scopus як незалежної платформи. У той час, коли сотні міжнародних інституцій розривають зв’язки з Росією, залишення російських журналів у базі виглядає як мовчазне толерування агресії.
Українські журнали: боротьба за місце під сонцем
На противагу цьому, українські журнали стикаються з постійними викликами у підтриманні свого статусу в Scopus. Часто причиною виключення стають:
- Технічні “невідповідності”: недотримання певних формальних вимог або проблеми з регулярністю випуску через війну.
- Низькі показники цитування: багато українських видань мають обмежену міжнародну аудиторію, що впливає на їхні метрики.
- Проблеми з фінансуванням: у період війни підтримувати видання на високому рівні стає дедалі складніше.
Українські журнали, які роблять значний внесок у міжнародну науку, змушені боротися за індексацію, тоді як деякі російські видання залишаються в базі без суттєвих перешкод.
Чому Scopus продовжує співпрацю з російськими журналами?
Бізнес-інтереси. Росія залишається великим ринком наукових публікацій, і виключення російських журналів може призвести до втрати значного доходу для Scopus.
Формальна нейтральність. Scopus заявляє, що не втручається у політику і не дискримінує журнали на основі їхньої національної приналежності.
Складність у виключенні. Навіть якщо журнал має зв’язок із державними структурами країни-агресора, виключення потребує довготривалого процесу перевірки, що не завжди завершуються виключенням.
“Scopus не бере до уваги контекст війни і те, як наукові публікації можуть використовуватись для пропаганди”, — такі коментарі ми отримуємо від науковців, які обурені політикою наукової бази даних.
Чи потрібен новий Scopus?
Здавалося б, Scopus – це вершина наукового світу. Але все більше науковців ставлять запитання: чи не час створити нову базу? Прозору, доступну, вільну від корупції. Звучить амбіційно? Так, але чи можливо?
Проблема в тому, що Scopus та Web of Science фактично монополізували ринок. Будь-яка нова ініціатива потребує величезних інвестицій і підтримки. Але якщо наука має залишатися незалежною, ці питання потрібно обговорювати вже зараз.
Сьогодні, в багатьох країнах публікація в журналах що індексуються в WoS чи Scopus є обов’язковою на рівні закону. Тому навіть теоретично важко уявити, як можна змінити поточний стан речей, та запровадити нові стандарти та норми щодо публікації.
Дійсно, вже існують альтернативні бази даних. Не такі популярні, більш вузько направлені, з відкритим чи закритим доступом. Але поки що, жодна з них немає такого ж покриття та впливу як два гіганти наукометрії.
Наразі, нам поки залишається лише спостерігати, як швидко впаде завіса залаштунків Scopus. Чи і надалі продовжить функціонувати гігантська машина зі своїми недоліками. Поки ми не можемо стверджувати, що Elsevier дійсно покращує системну роботу Scopus (публікація списків учасників CSAB, та зняття обмежень щодо віку журналу, щоб його включити в базу).
В своїй практиці ми бачимо багато підводних каменів та прогалин в системі. Та все ще допомагаємо науковцям обійти всі перепони на шляху до публікації наукової статті. E-SCIENCE SPACE прагне лише кращого для науки та науковців. Саме тому, ми підбираємо лише якісні та авторитетні видання для вас, здійснює професійний переклад ваших текстів та надає підтримку на кожному етапі підготовки та публікації.
Формальна нейтральність. Scopus заявляє, що не втручається у політику і не дискримінує журнали на основі їхньої національної приналежності.
Складність у виключенні. Навіть якщо журнал має зв’язок із державними структурами країни-агресора, виключення потребує довготривалого процесу перевірки, що не завжди завершуються виключенням.
“Scopus не бере до уваги контекст війни і те, як наукові публікації можуть використовуватись для пропаганди”, — такі коментарі ми отримуємо від науковців, які обурені політикою наукової бази даних.
